… Буває , часом сліпну від краси ,
Спинюсь , не тямлю , що воно за диво , -Оці степи , це небо , ці ліси ,
Усе так гарно , чисто , незрадливо ,
Усе як є – дорога , явори ,
Усе моє – все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
Що хоч спинись і з Богом говори…
© Ліна Костенко, "Маруся Чурай"
